Те, що залишилося в кадрі: Радянська світлосила

Бути чи не бути дешевій б/у радянській оптиці на сучасних цифродзеркалках? Однозначної відповіді немає. Мав нагоду три дні тестувати залежаний об'єктив Helios 44-M (58mm, f/2) на апараті Canon EOS 450D і виявити численні плюси та мінуси даного поєднання. Не беруся судити поки що інші об'єктиви тієї епохи, адже є купа кращих і гірших за цей. Але на його прикладі можна скласти собі певну картину.

Плюси:

• Світлосила f/2 є єдиною справді вагомою перевагою даного об’єктива. Максимальна діафрагма f/2 дає змогу знімати в досить темному оточенні. Красномовне порівняння: кітовий об'єктив 18-55 на фокусній відстані 55 мм має діафрагму f/5.6, а Геліос при своїх 58 мм має світлосилу f/2. Це на 4 стопи світліше, ніж f/5.6 (2 > 2.8 > 4 > 5/6). Відповідно, витримка коротша у 8 (!) разів (f/5.6, 1/20 > f/4, 1/40 > f/2.8, 1/80 > f/2, 1/160). Перевага очевидна =)
• Якість конструкції об'єктива безперечно на висоті, вікова розхитаність малоімовірна, фокусування плавне, ніщо не калатає і не відпадає. В неті пишуть, що йому притаманна «протитанкова міцність».
• Фокусна відстань 58 мм на «кропнутій» матриці дає такий собі зумчик у розмірі близько 90 мм, залежно від кроп-фактора. На 450D це складає: 58x1,6 = 93 мм.
• Фокусувальне кільце має довгий і доволі тугий хід, що дає змогу точно фокусуватися.

• Надзвичайно мала глибина різкості при f/2. Це мінус, оскільки 1) важко точно сфокусуватися, 2) мале переміщення фотоапарата навіть при простій рекомпозиції кадру може дати зміщення фокусу.
• Низька загальна різкість при f/2. Вона ще більш-менш прийнятна в центрі кадру і при умові точного фокусування. Різкість суттєво зростає при закриванні діафрагми до f/4-f/8, але тоді пропадає основна перевага об'єктива — світлосила.
• Той же згаданий кроп-фактор часто обмежує функціональність об'єктива, тому коли тісно, або для фотографування загальних планів доводиться відходити на велику відстань.
• У поєднанні з моєю камерою та перехідником під різьбу М42 з підтвердженням фокусу виявився ще один вагомий мінус невідомого наразі походження — так званий «фронт-фокус» (front focus). Це означає, що коли камера підтвердила фокус, і на око фокус теж здається «зловленим», реальна фотографія виходить з фокусом, зміщеним дещо вперед. (Аналогічно буває і «бек-фокус», коли фокус «перелітає»). Через дану проблему було зіпсовано і видалено велику частину цінних кадрів. Протестовано ще кілька об'єктивів тієї епохи з таким же діагнозом. Вирішення проблеми на разі шукається. Будь-які поради також welcome.