Ви вірите в долю? Чи можна змінити хід життя? Як кажуть від долі не втечеш, чи правда це?

хз хз .....

На мою думку це правда!!! Адже доля вже на перед прописана для кожного. Хіба ти якийсь унікум і можеш передбпчити своє майбутнє!!! І тіко тоді ти можеш змінити свою долю або своє майбтнє!!! А так тобі залишається тільки довіритись їй і надіятись що все буде гуд!

в долю вірю двояко...просто знаю, шо моє життя залежить від мене, але вірю шо від великих процесів та явищ в світі неухилитися

А я не можу відрізнити, чи те, що я роблю є моїм безпосереднім впливом на життя, чи це доля вирішила наперед, коли і як мені поводитись...
Зрештою, важко визнати, що тобою як на ниточках маніпулює її величність ДОЛЯ

Чесно кажучи часто здається, що ти на світі практично ніхто, крутишся мов білка в колесі намагаєшся щось змінити, а чомусь, по якихось не зрозумілих тобі причинах все получається зовсім по-іншому, не так як би тобі хотілось, мов не ти господар своєї долі, а якась інша надприродня сила від повідає за глобалність того що станеться з тобою! Але скажіть мені будь ласка кому хочеться вірити в те, що ти насправді є ніхто, що ти мов лялька в руках якогось надприродного архітектора цього світу...
Звичайно МИ однозначно є ВЛАСНИКАМИ свого власного щастя, ми ВЛАДАРІ нашої долі але на жаль наші руки заковані тісними наручниками реальності.

я вважаю що ми самі є творцями свого життя і ніяка доля на нього (життя) не впливає... в світі нема випадковостей... все що стається з нами є результатом нашого підсвідомого (свідомого, надсвідомого) вибору... і кожен з нас може змінити плин свого життя в тому напрямку в якому забажає

А звідки тоді виникло поняття долі?
Часто "доля" вживається як підсумок минулого - напр. "У нього була нещаслива доля", тобто синонім життєвого шляху, не обов"язково наперед визначений фатум.

З таким визначенням згіден, з тим, що все наперед розписано - ні, ібо тоді не цікаво жити.

тема цікава відповіддями.
нажаль мені взагалі не довподоби обговорення "віри в долю". 

пишу просто те, у чому впевнена - ніхто з нас просто не знає СКІЛЬКИ НАМ ДАНО, А СКІЛЬКИ ОБИРАЄМО САМІ. ТА ВСЕ ЩО Є - НАШЕ ЖИТТЯ. ІНШОГО НЕ БУДЕ

мені колись розумні люди порадили не жаліти ні про що і все сприймати. адже ми дійсно ЩЕ ДУЖЕ МАЛО ЗНАЄМО


))))))) "за все дякую і усе прийму, що треба - зміню. це хороший досвід - прожити людське життя...... ")

незнаю чи є..але хочецця вважати що в нас таки є свобода вибору

Спочатку треба уточнити визначення, що таке доля?


Хід не можна, а ось напрямок скільки завгодно


Цей вислів застосовується фаталістами або людьми, які пасуть задніх, які не здатні визнавати і виправляти свої помилки. Вони виправдовують себе, до них доля завжди зла

читала відповідь католицького священника. От він казав, що люди звикли називати долею те, чого вони пояснити не можуть. Тобто, тут підтвердилася моя теорія, що немає долі, а лише збіг обставин на який накладається наша з вами діяльність.
Хоча, коли я при "здоровому" глузді, то це все розумію, але коли якогось біса все з рук валиться і зривається якась важлива подія (котра,я знаю, могла б змінити моє життя) - то так кортить звинуватити ту-таки долю!

взагалі, я просто намагаюсь не спихати все на збіг обставин... крім того завжди є свобода вибору і певні незалежні від нас обставини.

тому вважаю, не 100%, проте все ж цікавою (бо змушує задуматись) відповіддю стару мудрість:

"Доля людини - це її характер"

і дійсно, у всіх життя буває тяжким, та все залежить від ставлення і нашого вибору (просто людина здебільшого обирає в бік задоволення, що їй властиво, та не завжди правильно)

ну це всеж таки складне питання оскільки навить якщо ми усвідомлено змінюємо вибір зодного на інший може ж бути так що саме так і було заплановано))як вжєе було сказано деякі аспекти від нас не залежать))і іноді вони можуть чинити великий вплив на наше життя)

На мою думку, може і є якась там доля, але краще вірити в себе і в те, що можеш щось змінити. Нащо нам знати, заплановано те що буде чи ні. Ми повинні робити те, що хочимо і ніяка "доля" не повинна нам заважати у цьому. Я думаю не треба знати, що буде потім, а просто робити все, що було б так як хочеш ти.  Можна подивитися на своє минуле, і сказати - о, це доля, бо воно вже пройшло. Але своє майбутнє ти твориш сам. Те, що пройшло - це доля, але ж вона залежить в першу чергу від тебе.

Чи вірю я в Долю? .....хм.... я вірю скоріше в те, шо все в житті не випадково) от для прикладу шо саме сюди я мала приїхати (прийти, поступити....) і зустріти саме цю людину... і так далі) саме оце для мене доля) по суті вибір залишається за нами)))))
людям потрібно вірити у щось.... мені таке сприйняття подій допомагає жити)))....от...

Доля це напевно складна штука. Адже ми практично завжди маємо право вибору! це ми обираємо як нам жити! Але також бувають ситуації, коли здається, що ти в безвиході і вороття назад немає... І от в такі моменти і проявляється цей термін "доля". Погоджуюсь, знати своє майбутнє наперед не цікаво, але ж є люди, які знають не лише своє майбутнє, а й майбутнє інших... І можливо ці інші є дорогими людьми для них. Уявляєте, як це жити з таки тягарем? Тому я вірю в долю. Але ж сама доля дає нам право вибору! Останнє слово завжди залишається за нами...

Человек сам кузнец соего счастья!
А если верить в судьбу и ничего не делать (подчиняться ей) то можна жить за каким-то написаным сценарием... Человек должен сам себе делать хорошо. Почти некого не слушать а поступать так как ему хочеться. Так как жизнь слишком коротка что б тратить её на всякую крень!

ну взагалі-то навіть один крок може змінити твою долю......так-що будьте обачні.....

а фраза "У нього була нещаслива доля" це вже підсумок  того що ВІН незміг просто зробити собі кращої долі....і це не вирок це ВИСНОВОК по кінцю життя.......

як я вже казав..неприємно усвідомлювати що ти просто лялька в чужих руках)але хз як воно насправді

куклой ты стаёшь ели ничего для этого не делаешь!

Я вірю в долю.
Мені маті сказала: Твоя доля люди.
А я був скрізь , не слухняний був.
Наладжую стосунки з людьми.

ОТВЕТ-НЕПАРОДИЯ – 1.

© Павлюченко Любовь Ивановна
«Введи меня в покой…»





Иисус Христос, мой милый!
Ты пошли с небес мне рать,
Чтоб смогла я Твоей силой
Всех врагов одолевать.

Иисус Христос, мой милый!
Дай же мне Свою Любовь,
Свою Славу, Свою силу
И премудрость Своих Слов.

Иисус, Ты мой желанный!
Как же жажду я Тебя.
Мой любимый, долгожданный!
Лишь Тобою живу я.

Лишь Тобой, Иисус, живу я,
Лишь Тобой, Иисус, дышу.
Лишь Тебе, Иисус, молюсь я.
Лишь Тебе стихи пишу.

Мой любимый всезаботник!
Кладязь жизни и любви!
Спасибо ж Тебе, мой плотник,
Что омыл в Своей Крови.

И омыл, и оправдал
До скончанья лет.
И Спасителем мне стал
От грядущих бед.

Я молю Тебя, мой милый!
Мой Спаситель дорогой:
Дай же мне, Любови, силы,
И введи меня в покой.



ОТВЕТ, НО НЕ ПАРОДИЯ:
«ДАЙ ПРАВЕДНУЮ СИЛУ МНЕ, - ПОКОЙ ОСТАВЬ НА СТОРОНЕ!»
В. Озерянко

Никто величие Христа
Не хочет как-то попирать!
Но ведь и Ты САМА решай вопросы:
Христосу надо ЛИЧНО помогать!

Сосем нетрудно без движения,
Лежа тихонько на печи,
Взять Рать Христа, да и в мгновенье
Загнать врага в конец Ночи…

Совсем гламурно без усилья
Премудрость-славу взять Христа…
И показать друзьям и Миру
Свое «величье НЕСПРОСТА»…

И уж совсем не нужно В СНЕ
Покой искать НА СТОРОНЕ…
Любовь разбудит в тишине:
С Иисусом Ты сильней ВДВОЙНЕ!

У теорії — так, на практиці — ні. Іншими словами, хоч мої спостереження й переконали мене, що людські тварини й природа, в якій вони оперують, підкоряються детерміністичним принципам, але на ділі я як прагматик не дозволяю цьому усвідомленню вгамувати мене — продовжую діяти на стільки ж амбіційно, наскільки діяв би, якби вірив, що свободу волі таки маю.